Святинi
ХІТОН БОЖОЇ МАТЕРІ
Хітон (грецька назва нижнього одягу, сорочки, а також плаття, взагалі одягу у стародавніх народів, у тому числі й у євреїв) Пресвятої Богородиці – плаття Матері Божої, яке Вона, згідно з християнським Переданням, подарувала Православній Церкві як запоруку Свого заступництва і клопотання.
Історія цієї великої святині християнського світу дивовижна. Перед Своїм Успінням Богородиця заповіла хітон двом бідним вдовам в Назареті, які слугували Їй і яких Вона утримувала. Одна з цих вдів побажала, щоб цей благословенний дар завжди передавався як спадок від однієї дівчини до другої. Так упродовж трьох століть священний хітон з великим благоговінням зберігався на Святій Землі.
За часів правління Льва Великого (457-471) хітон Пресвятої Богородиці перевезли до Візантії. Незабаром на березі Влахернської затоки для цієї святині возвели прекрасний храм на честь Богоматері і назвали Влахернським. За свідченням історика Никифора Калліста (VI ст.), "... риза [хітон] Богоматері перебувала у цьому храмі і досі перебуває як захист для міста, даруючи різноманітні зцілення, і чудесами своїми перемагаючи єство і час". Саме у Константинополі сталося перше чудо від хітона Пречистої Діви.
Навесні 626 року величезна армія персів і хозар підступила до столиці. Імператор Візантії Іраклій саме у той час був у Лазіке і готувався до нападу на персів. Керівництво Константинополем лежало на патріархові Сергію (610-638). Жителі столиці не змогли чинити належного опору ворогові, і перси увірвалися в місто. Тоді патріарх виніс хітон Пресвятої Богородиці і почав ревно молитися, благаючи Божу Матір захистити їх. Згідно з історичним джерелом, раптово налетів страшний ураган і знищив ворога, що стояв уже під Влахернським храмом, а в бурхливому морі затонули всі ворожі судна.
673 року хітон Богоматері врятував Константинополь від сарацинів. Як свідчать і візантійські, і російські джерела, в IX столітті київські князі Аскольд і Дір на двохстах судах пішли на Візантію. Вони спустошили все узбережжя Мармурового моря, примусивши тремтіти столицю імперії. Під час облоги Константинополя патріарх Фотій під молитовний спів виніс з Влахернського храму священний хітон Богородиці і занурив його в море, доти тихе і спокійне. Буря, що несподівано налетіла, розбила в тріски судна руських воїнів. Князі ж київські, Аскольд і Дір, пойняті страхом, увірували в Христа.
Під час хрестових походів XIII століття хітон Богородиці не потрапив до рук грабіжників: серед священних реліквій, викрадених хрестоносцями з Влахернського храму, згадується тільки головний убір Божої Матері, що його Генріх де Ульмен передав монастирю в Тріре.
Російський митрополит Пимен, який подорожував святими місцями, згадує у своїх записах, що 1387 року він "у день покладення ризи Богоматері" був у Влахерні і цілував святу раку, де лежало чудове плаття і пояс Богородиці.
Коли і за яких обставин хітон Пресвятої Богородиці перевезли до Грузії?
Існує декілька версій. Перша: цю святиню привезли з Єрусалима на початку XII століття; друга: хітон Богородиці таємно вивезли з Візантії в VIII столітті у зв'язку з іконоборством. Згідно з літописом "Картліс Цховреба", хітон Божої Матері споконвіку перебував у Хобськом Успенському монастирі.
Проаналізувавши усі можливі версії, викладені у письмових джерелах, можна резюмувати, що хітон Пресвятої Богородиці перебував у Влахернському храмі (Візантія) до 1453 року, потім через трагічні події, пов'язані із завоюванням турками Константинополя, згадки про хітон умовкають аж на два сторіччя. У XVII столітті хітон Богородиці Промислом Божим знайшли у Хобському монастирі в Мінгрелії (Грузія).
Місіонер-католик Джузеппе Марія Дзампа пише: "Говорять, що в ті часи (після взяття Візантії турками) до Колхіди приїхав один архієпископ, привізши з собою плащаницю (похоронний одяг у стародавніх народів, у тому числі й у євреїв) яка, за їх словами, належала Богородиці... У довжину вона дорівнювала восьми римським долоням, завширшки – чотирьом, рукава в одну долоню і вузький комір... Матеріал, з якого вона зшита, – жовтий, місцями з набивними кольорами, і вишита вона голкою..."
Навесні 1840 року російські посли Ф. Єлчин і П. Захаров гостювали при дворі Льована Дадіані. Вони відвідали Хобський монастир, де сподобилися віддати шану хітону Пресвятої Богородиці.
Ще одне свідчення. Російські посли Олексій Ієвлєв і Никифор Толочанов, перебуваючи в 1650-1652 рр. в Імеретії (Грузія), спілкувалися з ченцями одного з Афонських монастирів, які і розповіли російським послам, що за часів іконоборства у Візантії (VIII ст.) хітон Богоматері було перевезено із Константинополя і покладено у Хобському монастирі.
"Та риза [хітон], очевидно, зіткана з міткалі або світлої бязі... Сама риза білосніжного кольору... Я, Олексій, запитав про ту плащаницю Богородиці у митрополита Захарії, чи бачив він її чи і справді це риза Пресвятої Діви. Митрополит відповів, що бачив хітон багато разів і що приніс його книгозберігач в ті часи, коли були гоніння на святі ікони [у Греції]. То насправді риза Богородиці, і багатьох стражденних зцілила вона".
У XVII столітті Єрусалимський Патріарх Дотеус спробував вивезти хітон Богородиці з Грузії, але безуспішно. Потім мінгрельський цар Льован поклав святиню у золоту скриньку, запечатав її і приставив до неї стражників. Але це не врятувало пречистий хітон від розбійників. На щастя, викрадену святиню знайшли на другий же день...
Кафедральний собор на честь Влахернської ікони Божої Матері у Зугдіді
У радянські часи про ризу Богоматері забули. Хітон без належної честі зберігався у Хобському монастирі: він мокнув під дощем, його засипало снігом... А 1936 року його перенесли у запасники Зугдідського історичного музею, де святиня перебуває і досі. Але кожного року 15 липня (свято покладення чесної ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні) хітон Богородиці несуть до кафедрального собору Влахернської ікони Божої Матері, що розташований на території музею, де віруючі можуть прикластися до великої святині.
"Торжество Православной веры"
Вера, Надежда, Любовь, Москва, 2008
№ 42
серпень 2008 року
Зміст номера:
З 1020-рiччям Хрещення Русi! З Преображенням Господнiм!
"Вибір віри був з різних сторін вирішальним фактором..."
Cлово Патріарха Константинопольського і Нового Рима Варфоломея I
"...Неделимое достояние Святой Руси"
Слово Святейшего Патриарха Московского и всея Руси Алексия ІІ
Газета "Вiра i культура"
Заснована парафією Різдва Христового в Харківському р-ні м. Києва.
Реєстраційне свідоцтво Кі№460 видане Міністерством iнформації України 22 лютого 2000 року.
Головний редактор:
прот. Василій Біляк;
відповідальний редактор,
компьютерна верстка,
худ. дизайн: Олег Степанов,
літ редактор: Ольга Целюх
Адреса “ВіК”:
02098 Київ,
вул. Шумського, 3.
Храм Різдва Богородиці,
для ВіК (“Віра і культура”).
E-mail:
logo@ua.fm
irina@beletsky.sita.kiev.ua
Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
Співпрацюйте з нами на сторінках наших видань "Православна газета", "Кирилиця", "Камо грядеши" "Віра і культура".
Дописувачів "ВіК" запрошуємо до співпраці. Надсилайте нам короткі повідомлення про ювілейні події з ваших єпархій.
З 8.6.2000
